Бруно Шульц – феноменальний письменник та художник, який жив та творив на перехресті української, польської та єврейської культур. Ім’я видатного мистця (1892-1942рр.), уся творчість якого пов’язана з рідним Дрогобичем, як не дивно, маловідома українцям, хоч його твори дуже популярні у всьому світі і перекладені майже на всі європейські мови.
Бруно Шульц народився і, якщо не брати до уваги кількох короткочасних подорожей, безвиїзно прожив свій вік у Дрогобичі. Загинув від кулі гестапівця 19 листопада 1942 року на вул. Чацького (нині – Т.Шевченка,7), де на місці загибелі в 2009 році була встановлена пам’ятна плита.
У довоєнний час у Дрогобичі, де розташований сьогодні Державний педагогічний університет імені І.Франка, була гімназія імені В.Ягелли, яку Бруно Шульц закінчив із відзнакою. Пізніше він навчався у Львівській політехніці на архітектурному відділенні, але через родинні нестатки після смерті батька був змушений залишити навчання. Деякий час працював у торгівлі, а потім викладав малювання у Дрогобицькій гімназії. Педагогічна праця виснажувала його та поглинала роки за роками. Лише після восьми років тимчасового учителювання за декретом куратора Львівського шкільного округу його було зараховано до категорії вчителів постійних. Але те «підвищення у чині» його не тішило: він уже тоді скаржився, що йому найбільше бракує тиші, де можна було б зосередитись у світі своєї творчості.
На сьогодні в корпусі педагогічного університету створена кімната-музей мистця, адже саме тут від 1924 року була майстерня, в якій навчав своїх учнів малярської справи учитель гімназії Бруно Шульц.
Його творчість складають дві повісті – «Цинамонові крамниці» (вихід у світ – 1934р.) та «Санаторій під клепсидрою» (1937р.), які тепер належать до шедеврів світової літератури; кілька критичних статей; незакінчені уривки прози і близько двох сотень оригінальних малюнків, які автор зібрав у теці під назвою «Книга бовванізму».
Як письменник Шульц багатозначний: кожна його фраза містить таємницю, і сказано в ній стільки, скільки читач може сприйняти одразу, почуваючи однак, що мав би вернутися і замислитися над текстом знову, відкриваючи для себе нове і нове значення. Недаремно письменника порівнюють із М.Гоголем, Ф.Кафкою та Г.Маркесом. Та, на відміну від цих авторів, у своїй творчості Б.Шульц утікає від песимістичного сприйняття світу та підкреслює особливе і неповторне значення кожної людської особистості у світі, її непересічну цінність, бо вона, як і кожна жива істота, є центром Всесвіту для себе і свого існування.
Шульц-письменник і Шульц-графік співпадають дивовижно. Тема, що найбільш яскраво відбилася і на сторінках Шульцової прози, і графіки, – це тема жінки. Жінка, котра зваблює і знищує, сама присутність якої небезпечна для чоловіка. В цих творах багато хто вбачає мазохістські настрої, зокрема зображення жінки-монстра, перед якою плазує чоловік. Дослідники вважають, що боротьба чоловічого і жіночого начал символізує боротьбу матеріального і духовного. Автор зумів надати еротичній темі філософського, універсального виміру.
Ще одна тема творів, створена Шульцом як у прозі, так і в малярстві, – ситуації щодо самого автора. Серед багатьох робіт можна побачити копії автопортретів Бруно Шульца. На думку дослідників, він досить часто їх створював, бо весь час вдивлявся в своє обличчя, до його вигляду у різних ситуаціях і настроях. Прагнув глянути на себе з допомогою дзеркала власної фантазії.
Від 1920 року Бруно Шульц як художник застосовував техніку, для опису якої вживав термін «сliche-verre» (фр. кліше на склі або скляна пластика) – це малюнок голкою на шарі чорного желатину, що покривав скло, який пізніше оброблявся як фотографічний негатив. Бруно Шульц був єдиним відомим графіком, який використовував цей метод, обираючи його свідомо, бо знав можливості та передбачав ефект.
Якщо літературна творчість давно відома і доступна для широкого загалу, то його малярство довгий час було приховане від людського ока. І завдяки випадковій знахідці на віллі «Ляндау» стінопису Бруно Шульца мистець відкрився для шанувальників і дослідників у новому баченні.
Цей стінопис був створений у 1942 році Б.Шульцом, який працював на віллі німецького офіцера, розписуючи дитячу кімнату. Це була невелика за розміром, без вікон кімнатка, що нагадувала комору. Від часу, що минув після війни, ці малюнки були неодноразово забілені, позаяк ніхто не знав справжньої їхньої вартості. Лише в 2001 році під час чергового ремонту в будинку дрогобичан Калюжних випадково стінопис побачили фахівці. Було виявлено, що ці малюнки належать Бруно Шульцу. Частина стінопису потрапила до музею «Голокосту» в Ізраїлі, а решту (5 фрагментів) у 2002 році після реставраційних робіт було передано до фондів музею «Дрогобиччина».
12 липня 2011 року, в день 119-ої річниці від дня народження Бруно Шульца, фрагменти стінопису були виставлені на експонування в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина».
Бруно Шульц своєю творчістю заявив про себе як про талановитого та оригінального письменника ХХ ст. І ми повинні зробити все, щоби донести до всіх українців дивовижну творчість нашого земляка-дрогобичанина Бруно Шульца.
